로그인

시편 77편 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 시편 (Psalms) · 72절

  1. 1 Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, —
  2. 2 нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
  3. 3 Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
  4. 4 того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
  5. 5 Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
  6. 6 щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
  7. 7 І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
  8. 8 І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
  9. 9 Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
  10. 10 вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
  11. 11 і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
  12. 12 Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
  13. 13 Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
  14. 14 і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
  15. 15 на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
  16. 16 Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
  17. 17 Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
  18. 18 і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
  19. 19 І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
  20. 20 Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
  21. 21 Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
  22. 22 бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
  23. 23 А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
  24. 24 і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
  25. 25 Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
  26. 26 Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
  27. 27 і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
  28. 28 і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
  29. 29 І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
  30. 30 Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
  31. 31 а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
  32. 32 Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
  33. 33 — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
  34. 34 Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
  35. 35 і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
  36. 36 І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
  37. 37 бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
  38. 38 Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
  39. 39 і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
  40. 40 Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
  41. 41 І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
  42. 42 вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
  43. 43 як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
  44. 44 і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
  45. 45 Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
  46. 46 А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
  47. 47 Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
  48. 48 І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
  49. 49 Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
  50. 50 Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
  51. 51 І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
  52. 52 І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
  53. 53 І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
  54. 54 І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
  55. 55 І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
  56. 56 Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
  57. 57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
  58. 58 І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
  59. 59 Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
  60. 60 і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
  61. 61 і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
  62. 62 І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
  63. 63 його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
  64. 64 його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
  65. 65 Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
  66. 66 і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
  67. 67 Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
  68. 68 а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
  69. 69 І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
  70. 70 І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
  71. 71 від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
  72. 72 і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗