시편 77편 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.
Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 시편 (Psalms) · 72절 · 대역: King James Version
| 절 | Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. | King James Version |
|---|---|---|
| 1 | Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, — | I cried unto God with my voice, even unto God with my voice; and he gave ear unto me. |
| 2 | нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю! | In the day of my trouble I sought the Lord: my sore ran in the night, and ceased not: my soul refused to be comforted. |
| 3 | Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, — | I remembered God, and was troubled: I complained, and my spirit was overwhelmed. Selah. |
| 4 | того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив! | Thou holdest mine eyes waking: I am so troubled that I cannot speak. |
| 5 | Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх, | I have considered the days of old, the years of ancient times. |
| 6 | щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям. | I call to remembrance my song in the night: I commune with mine own heart: and my spirit made diligent search. |
| 7 | І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть. | Will the Lord cast off for ever? and will he be favourable no more? |
| 8 | І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний. | Is his mercy clean gone for ever? doth his promise fail for evermore? |
| 9 | Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю: | Hath God forgotten to be gracious? hath he in anger shut up his tender mercies? Selah. |
| 10 | вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися, | And I said, This is my infirmity: but I will remember the years of the right hand of the most High. |
| 11 | і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав. | I will remember the works of the Lord: surely I will remember thy wonders of old. |
| 12 | Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім: | I will meditate also of all thy work, and talk of thy doings. |
| 13 | Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал; | Thy way, O God, is in the sanctuary: who is so great a God as our God? |
| 14 | і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч; | Thou art the God that doest wonders: thou hast declared thy strength among the people. |
| 15 | на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні. | Thou hast with thine arm redeemed thy people, the sons of Jacob and Joseph. Selah. |
| 16 | Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки. | The waters saw thee, O God, the waters saw thee; they were afraid: the depths also were troubled. |
| 17 | Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього, | The clouds poured out water: the skies sent out a sound: thine arrows also went abroad. |
| 18 | і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи. | The voice of thy thunder was in the heaven: the lightnings lightened the world: the earth trembled and shook. |
| 19 | І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“ | Thy way is in the sea, and thy path in the great waters, and thy footsteps are not known. |
| 20 | Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“ | Thou leddest thy people like a flock by the hand of Moses and Aaron. |
| 21 | Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів, | — |
| 22 | бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись. | — |
| 23 | А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба, | — |
| 24 | і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав: | — |
| 25 | Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости! | — |
| 26 | Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, — | — |
| 27 | і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к, | — |
| 28 | і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його. | — |
| 29 | І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс! | — |
| 30 | Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х, | — |
| 31 | а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в. | — |
| 32 | Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його, | — |
| 33 | — і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху. | — |
| 34 | Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали, | — |
| 35 | і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль. | — |
| 36 | І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́, | — |
| 37 | бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті. | — |
| 38 | Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість, | — |
| 39 | і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється! | — |
| 40 | Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́! | — |
| 41 | І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, — | — |
| 42 | вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі, | — |
| 43 | як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої, | — |
| 44 | і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́. | — |
| 45 | Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили. | — |
| 46 | А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́. | — |
| 47 | Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці. | — |
| 48 | І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні. | — |
| 49 | Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в. | — |
| 50 | Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці. | — |
| 51 | І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових. | — |
| 52 | І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині. | — |
| 53 | І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх. | — |
| 54 | І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́. | — |
| 55 | І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в. | — |
| 56 | Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували, | — |
| 57 | і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук. | — |
| 58 | І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами. | — |
| 59 | Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем, | — |
| 60 | і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей, | — |
| 61 | і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога. | — |
| 62 | І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою: | — |
| 63 | його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь, | — |
| 64 | його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його. | — |
| 65 | Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений, | — |
| 66 | і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав! | — |
| 67 | Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав, | — |
| 68 | а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив! | — |
| 69 | І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в. | — |
| 70 | І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв, | — |
| 71 | від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, — | — |
| 72 | і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх! | — |
- 📚 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. 책 목록
- 개역개정판 (1998)로
- 개역한글판 (1961)로
- 표준새번역 (1993)로
- King James Version로
- 🌐 다른 언어·판
Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL