시편 118편 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.
Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 시편 (Psalms) · 176절 · 대역: King James Version
| 절 | Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. | King James Version |
|---|---|---|
| 1 | Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім! | O give thanks unto the Lord; for he is good: because his mercy endureth for ever. |
| 2 | Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем, | Let Israel now say, that his mercy endureth for ever. |
| 3 | і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його! | Let the house of Aaron now say, that his mercy endureth for ever. |
| 4 | Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно. | Let them now that fear the Lord say, that his mercy endureth for ever. |
| 5 | Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, — | I called upon the Lord in distress: the Lord answered me, and set me in a large place. |
| 6 | не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді! | The Lord is on my side; I will not fear: what can man do unto me? |
| 7 | Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих. | The Lord taketh my part with them that help me: therefore shall I see my desire upon them that hate me. |
| 8 | Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́! | It is better to trust in the Lord than to put confidence in man. |
| 9 | Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів! | It is better to trust in the Lord than to put confidence in princes. |
| 10 | Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей! | All nations compassed me about: but in the name of the Lord will I destroy them. |
| 11 | Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе. | They compassed me about; yea, they compassed me about: but in the name of the Lord I will destroy them. |
| 12 | Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх! | They compassed me about like bees; they are quenched as the fire of thorns: for in the name of the Lord I will destroy them. |
| 13 | Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх. | Thou hast thrust sore at me that I might fall: but the Lord helped me. |
| 14 | З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим. | The Lord is my strength and song, and is become my salvation. |
| 15 | Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись. | The voice of rejoicing and salvation is in the tabernacles of the righteous: the right hand of the Lord doeth valiantly. |
| 16 | Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду! | The right hand of the Lord is exalted: the right hand of the Lord doeth valiantly. |
| 17 | Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́! | I shall not die, but live, and declare the works of the Lord. |
| 18 | Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу! | The Lord hath chastened me sore: but he hath not given me over unto death. |
| 19 | На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене! | Open to me the gates of righteousness: I will go into them, and I will praise the Lord: |
| 20 | Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су. | This gate of the Lord, into which the righteous shall enter. |
| 21 | Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей. | I will praise thee: for thou hast heard me, and art become my salvation. |
| 22 | Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я! | The stone which the builders refused is become the head stone of the corner. |
| 23 | Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є, | This is the Lord’s doing; it is marvellous in our eyes. |
| 24 | і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники! | This is the day which the Lord hath made; we will rejoice and be glad in it. |
| 25 | Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене! | Save now, I beseech thee, O Lord: O Lord, I beseech thee, send now prosperity. |
| 26 | Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх! | Blessed be he that cometh in the name of the Lord: we have blessed you out of the house of the Lord. |
| 27 | Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму. | God is the Lord, which hath shewed us light: bind the sacrifice with cords, even unto the horns of the altar. |
| 28 | Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм! | Thou art my God, and I will praise thee: thou art my God, I will exalt thee. |
| 29 | Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на! | O give thanks unto the Lord; for he is good: for his mercy endureth for ever. |
| 30 | Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив. | — |
| 31 | До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене! | — |
| 32 | Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє. | — |
| 33 | Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця! | — |
| 34 | Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його! | — |
| 35 | Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу. | — |
| 36 | Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи. | — |
| 37 | Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене! | — |
| 38 | Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно. | — |
| 39 | Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої. | — |
| 40 | Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю! | — |
| 41 | І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм, | — |
| 42 | і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє! | — |
| 43 | І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів! | — |
| 44 | А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́! | — |
| 45 | І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю. | — |
| 46 | І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому! | — |
| 47 | І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив, | — |
| 48 | і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви! | — |
| 49 | Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені. | — |
| 50 | Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене. | — |
| 51 | Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́! | — |
| 52 | Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю! | — |
| 53 | Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають! | — |
| 54 | Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки. | — |
| 55 | Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́! | — |
| 56 | Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся. | — |
| 57 | Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“. | — |
| 58 | Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм! | — |
| 59 | Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в. | — |
| 60 | Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді. | — |
| 61 | Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого. | — |
| 62 | Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї. | — |
| 63 | Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́! | — |
| 64 | Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в! | — |
| 65 | Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм. | — |
| 66 | Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я! | — |
| 67 | Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова. | — |
| 68 | Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в! | — |
| 69 | Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх. | — |
| 70 | Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого. | — |
| 71 | Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в! | — |
| 72 | Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла. | — |
| 73 | Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей! | — |
| 74 | Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю! | — |
| 75 | Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти. | — |
| 76 | Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба. | — |
| 77 | Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя. | — |
| 78 | Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої. | — |
| 79 | До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої. | — |
| 80 | Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився! | — |
| 81 | Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого! | — |
| 82 | За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“ | — |
| 83 | Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув. | — |
| 84 | Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам? | — |
| 85 | Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм. | — |
| 86 | Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені! | — |
| 87 | Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх! | — |
| 88 | Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх! | — |
| 89 | Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є. | — |
| 90 | З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, — | — |
| 91 | усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі. | — |
| 92 | Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй! | — |
| 93 | Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш. | — |
| 94 | Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю! | — |
| 95 | Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю. | — |
| 96 | Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка! | — |
| 97 | Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя! | — |
| 98 | Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя! | — |
| 99 | Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя! | — |
| 100 | Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх! | — |
| 101 | Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого. | — |
| 102 | Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене. | — |
| 103 | Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам! | — |
| 104 | Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди! | — |
| 105 | Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї. | — |
| 106 | Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї. | — |
| 107 | Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи! | — |
| 108 | Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів! | — |
| 109 | У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув. | — |
| 110 | Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх. | — |
| 111 | Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́. | — |
| 112 | Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́. | — |
| 113 | Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в. | — |
| 114 | Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́. | — |
| 115 | Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога! | — |
| 116 | За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому! | — |
| 117 | Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви! | — |
| 118 | Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда. | — |
| 119 | Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої. | — |
| 120 | Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів! | — |
| 121 | Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам. | — |
| 122 | Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли. | — |
| 123 | Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї. | — |
| 124 | Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в! | — |
| 125 | Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати! | — |
| 126 | Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили. | — |
| 127 | Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота. | — |
| 128 | Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу! | — |
| 129 | Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх. | — |
| 130 | Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить. | — |
| 131 | Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей. | — |
| 132 | Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє. | — |
| 133 | Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові. | — |
| 134 | Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх! | — |
| 135 | Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх! | — |
| 136 | Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують. | — |
| 137 | Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди, | — |
| 138 | бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду! | — |
| 139 | Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої. | — |
| 140 | Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить. | — |
| 141 | Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх. | — |
| 142 | Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда. | — |
| 143 | Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш! | — |
| 144 | Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити! | — |
| 145 | Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх! | — |
| 146 | Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх! | — |
| 147 | Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю. | — |
| 148 | Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти. | — |
| 149 | Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду! | — |
| 150 | Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі, | — |
| 151 | та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість! | — |
| 152 | Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в! | — |
| 153 | Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́! | — |
| 154 | Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене! | — |
| 155 | Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в. | — |
| 156 | Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду! | — |
| 157 | Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь! | — |
| 158 | Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва. | — |
| 159 | Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи! | — |
| 160 | Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки. | — |
| 161 | Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться. | — |
| 162 | Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов. | — |
| 163 | Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́! | — |
| 164 | Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї. | — |
| 165 | Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння. | — |
| 166 | На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную. | — |
| 167 | Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх. | — |
| 168 | Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги! | — |
| 169 | Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму! | — |
| 170 | Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь! | — |
| 171 | Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене. | — |
| 172 | Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість. | — |
| 173 | Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої. | — |
| 174 | Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя! | — |
| 175 | Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені! | — |
| 176 | Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей! | — |
- 📚 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. 책 목록
- 개역개정판 (1998)로
- 개역한글판 (1961)로
- 표준새번역 (1993)로
- King James Version로
- 🌐 다른 언어·판
Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL