로그인

누가복음 23장 NT (P Kulish 1871)

NT (P Kulish 1871) · 우크라이나어 · 누가복음 (Luke) · 56절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절NT (P Kulish 1871)King James Version
1 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. And the whole multitude of them arose, and led him unto Pilate.
2 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар. And they began to accuse him, saying, We found this fellow perverting the nation, and forbidding to give tribute to Cesar, saying that he himself is Christ a King.
3 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. And Pilate asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And he answered him and said, Thou sayest it.
4 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. Then said Pilate to the chief priests and to the people, I find no fault in this man.
5 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї. And they were the more fierce, saying, He stirreth up the people, teaching throughout all Jewry, beginning from Galilee to this place.
6 Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, When Pilate heard of Galilee, he asked whether the man were a Galilean.
7 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. And as soon as he knew that he belonged unto Herod’s jurisdiction, he sent him to Herod, who himself also was at Jerusalem at that time.
8 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. And when Herod saw Jesus, he was exceeding glad: for he was desirous to see him of a long season, because he had heard many things of him; and he hoped to have seen some miracle done by him.
9 Питав же Його словами многими; Він же нічого не відказав йому. Then he questioned with him in many words; but he answered him nothing.
10 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. And the chief priests and scribes stood and vehemently accused him.
11 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. And Herod with his men of war set him at nought, and mocked him, and arrayed him in a gorgeous robe, and sent him again to Pilate.
12 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою. And the same day Pilate and Herod were made friends together: for before they were at enmity between themselves.
13 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, And Pilate, when he had called together the chief priests and the rulers and the people,
14 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; Said unto them, Ye have brought this man unto me, as one that perverteth the people: and, behold, I, having examined him before you, have found no fault in this man touching those things whereof ye accuse him:
15 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому. No, nor yet Herod: for I sent you to him; and, lo, nothing worthy of death is done unto him.
16 То, покаравши, відпущу Його. I will therefore chastise him, and release him.
17 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.) (For of necessity he must release one unto them at the feast.)
18 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву, And they cried out all at once, saying, Away with this man, and release unto us Barabbas:
19 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю. (Who for a certain sedition made in the city, and for murder, was cast into prison.)
20 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса. Pilate therefore, willing to release Jesus, spake again to them.
21 Вони ж кричали: Розпни, розпни Його! But they cried, saying, Crucify him, crucify him.
22 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. And he said unto them the third time, Why, what evil hath he done? I have found no cause of death in him: I will therefore chastise him, and let him go.
23 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. And they were instant with loud voices, requiring that he might be crucified. And the voices of them and of the chief priests prevailed.
24 Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх. And Pilate gave sentence that it should be as they required.
25 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. And he released unto them him that for sedition and murder was cast into prison, whom they had desired; but he delivered Jesus to their will.
26 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. And as they led him away, they laid hold upon one Simon, a Cyrenian, coming out of the country, and on him they laid the cross, that he might bear it after Jesus.
27 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. And there followed him a great company of people, and of women, which also bewailed and lamented him.
28 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших. But Jesus turning unto them said, Daughters of Jerusalem, weep not for me, but weep for yourselves, and for your children.
29 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. For, behold, the days are coming, in the which they shall say, Blessed are the barren, and the wombs that never bare, and the paps which never gave suck.
30 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас. Then shall they begin to say to the mountains, Fall on us; and to the hills, Cover us.
31 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? For if they do these things in a green tree, what shall be done in the dry?
32 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть. And there were also two other, malefactors, led with him to be put to death.
33 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці. And when they were come to the place, which is called Calvary, there they crucified him, and the malefactors, one on the right hand, and the other on the left.
34 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. Then said Jesus, Father, forgive them; for they know not what they do. And they parted his raiment, and cast lots.
35 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. And the people stood beholding. And the rulers also with them derided him, saying, He saved others; let him save himself, if he be Christ, the chosen of God.
36 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, And the soldiers also mocked him, coming to him, and offering him vinegar,
37 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. And saying, If thou be the king of the Jews, save thyself.
38 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський. And a superscription also was written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew, THIS IS THE KING OF THE JEWS.
39 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! And one of the malefactors which were hanged railed on him, saying, If thou be Christ, save thyself and us.
40 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси? But the other answering rebuked him, saying, Dost not thou fear God, seeing thou art in the same condemnation?
41 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив. And we indeed justly; for we receive the due reward of our deeds: but this man hath done nothing amiss.
42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. And he said unto Jesus, Lord, remember me when thou comest into thy kingdom.
43 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю. And Jesus said unto him, Verily I say unto thee, To day shalt thou be with me in paradise.
44 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої. And it was about the sixth hour, and there was a darkness over all the earth until the ninth hour.
45 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. And the sun was darkened, and the veil of the temple was rent in the midst.
46 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! Й, се промовивши, зітхнув духа. And when Jesus had cried with a loud voice, he said, Father, into thy hands I commend my spirit: and having said thus, he gave up the ghost.
47 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. Now when the centurion saw what was done, he glorified God, saying, Certainly this was a righteous man.
48 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. And all the people that came together to that sight, beholding the things which were done, smote their breasts, and returned.
49 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се. And all his acquaintance, and the women that followed him from Galilee, stood afar off, beholding these things.
50 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, And, behold, there was a man named Joseph, a counsellor; and he was a good man, and a just:
51 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого; (The same had not consented to the counsel and deed of them;) he was of Arimathea, a city of the Jews: who also himself waited for the kingdom of God.
52 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового. This man went unto Pilate, and begged the body of Jesus.
53 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав. And he took it down, and wrapped it in linen, and laid it in a sepulchre that was hewn in stone, wherein never man before was laid.
54 І був день пятниця, а субота сьвітала. And that day was the preparation, and the sabbath drew on.
55 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його. And the women also, which came with him from Galilee, followed after, and beheld the sepulchre, and how his body was laid.
56 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді. And they returned, and prepared spices and ointments; and rested the sabbath day according to the commandment.

NT (P Kulish 1871) — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL