요한복음 8장 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 요한복음 (John) · 59절 · 대역: King James Version

언어 판 책 장 대역 (나란히) 바로 가기

절	Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.	King James Version
1	Ісус же на гору Оли́вну пішов.	Jesus went unto the mount of Olives.
2	А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.	And early in the morning he came again into the temple, and all the people came unto him; and he sat down, and taught them.
3	І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в пере́любі схо́плену жінку, і посере́дині ставлять її,	And the scribes and Pharisees brought unto him a woman taken in adultery; and when they had set her in the midst,
4	та й говорять Йому: „Оцю жінку, Учителю, зло́влено на гарячому вчинку пере́любу.	They say unto him, Master, this woman was taken in adultery, in the very act.
5	Мойсей же в Зако́ні звелів нам таких побива́ти камінням. А Ти що гово́риш?“	Now Moses in the law commanded us, that such should be stoned: but what sayest thou?
6	Це ж казали вони, Його споку́шуючи, та щоб мати на Нього оска́рження. А Ісус, нахилившись додо́лу, по землі писав пальцем.	This they said, tempting him, that they might have to accuse him. But Jesus stooped down, and with his finger wrote on the ground, as though he heard them not.
7	А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: „Хто з вас без гріха́, — нехай перший на неї той каменем кине!“	So when they continued asking him, he lifted up himself, and said unto them, He that is without sin among you, let him first cast a stone at her.
8	І Він знов нахили́вся додо́лу, і писав по землі.	And again he stooped down, and wrote on the ground.
9	А вони, це почувши й сумлінням доко́рені, стали один по одно́му вихо́дити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всере́дині.	And they which heard it, being convicted by their own conscience, went out one by one, beginning at the eldest, even unto the last: and Jesus was left alone, and the woman standing in the midst.
10	І підвівся Ісус, і ніко́го, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: „Де́ ж ті, жінко, що тебе оскаржа́ли? Чи ніхто тебе не засудив?“	When Jesus had lifted up himself, and saw none but the woman, he said unto her, Woman, where are those thine accusers? hath no man condemned thee?
11	А вона відказала: „Ніхто, Господи“. І сказав їй Ісус: „Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!“	She said, No man, Lord. And Jesus said unto her, Neither do I condemn thee: go, and sin no more.
12	І зно́ву Ісус промовляв до них, кажучи: „Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не бу́де ходити у те́мряві той, але́ матиме світло життя“.	Then spake Jesus again unto them, saying, I am the light of the world: he that followeth me shall not walk in darkness, but shall have the light of life.
13	Фарисеї ж Йому відказали: „Ти Сам сві́дчиш про Себе, — тим свідо́цтво Твоє неправдиве“.	The Pharisees therefore said unto him, Thou bearest record of thyself; thy record is not true.
14	Відповів і сказав їм Ісус: „Хоч і сві́дчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідо́цтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не ві́даєте, відкіля Я прихо́джу, і куди Я йду.	Jesus answered and said unto them, Though I bear record of myself, yet my record is true: for I know whence I came, and whither I go; but ye cannot tell whence I come, and whither I go.
15	Ви за тілом судите, — Я не суджу́ ніко́го.	Ye judge after the flesh; I judge no man.
16	А коли Я суджу́, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!	And yet if I judge, my judgment is true: for I am not alone, but I and the Father that sent me.
17	Та й у вашім Зако́ні написано, що сві́дчення двох чоловіків правдиве.	It is also written in your law, that the testimony of two men is true.
18	Я Сам свідчу про Себе Самого, і сві́дчить про Мене Отець, що послав Він Мене“.	I am one that bear witness of myself, and the Father that sent me beareth witness of me.
19	I сказали до Нього вони: „Де Отець Твій?“ Ісус відповів: „Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б“.	Then said they unto him, Where is thy Father? Jesus answered, Ye neither know me, nor my Father: if ye had known me, ye should have known my Father also.
20	Ці слова́ Він казав при скарбни́ці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопи́в Його, бо то ще не настала година Його.	These words spake Jesus in the treasury, as he taught in the temple: and no man laid hands on him; for his hour was not yet come.
21	І сказав Він їм зно́ву: „Я відхо́джу, ви ж шукати Мене бу́дете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете“.	Then said Jesus again unto them, I go my way, and ye shall seek me, and shall die in your sins: whither I go, ye cannot come.
22	А юдеї казали: „Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибу́ти не можете?“	Then said the Jews, Will he kill himself? because he saith, Whither I go, ye cannot come.
23	І сказав Він до них: „Ви — від до́лу, Я — звисо́ка , і ви зо світу цього, Я не з цього світу.	And he said unto them, Ye are from beneath; I am from above: ye are of this world; I am not of this world.
24	Тому́ Я сказав вам, що помре́те в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помре́те в своїх гріхах“.	I said therefore unto you, that ye shall die in your sins: for if ye believe not that I am he, ye shall die in your sins.
25	А вони запитали Його: „Хто Ти такий?“ І Ісус відказав їм: „Той, Хто споча́тку, як і говорю́ Я до вас.	Then said they unto him, Who art thou? And Jesus saith unto them, Even the same that I said unto you from the beginning.
26	Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю́, що від Нього почув“.	I have many things to say and to judge of you: but he that sent me is true; and I speak to the world those things which I have heard of him.
27	Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.	They understood not that he spake to them of the Father.
28	Тож Ісус їм сказав: „Коли ви піді́ймете Лю́дського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не ді́ю, але те говорю́, як Отець Мій Мене був навчив.	Then said Jesus unto them, When ye have lifted up the Son of man, then shall ye know that I am he, and that I do nothing of myself; but as my Father hath taught me, I speak these things.
29	А Той, Хто послав Мене, перебува́є зо Мною; Отець не зоставив Само́го Мене, бо Я за́вжди чиню́, що Йому до вподо́би“.	And he that sent me is with me: the Father hath not left me alone; for I do always those things that please him.
30	Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.	As he spake these words, many believed on him.
31	Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: „Як у слові Моїм позоста́нетеся, тоді справді Моїми у́чнями бу́дете,	Then said Jesus to those Jews which believed on him, If ye continue in my word, then are ye my disciples indeed;
32	і пізна́єте правду, — а правда вас вільними зробить!“	And ye shall know the truth, and the truth shall make you free.
33	Вони відказали Йому́: „Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були́ ми ніко́ли. То як же Ти кажеш: „Ви станете вільні?“	They answered him, We be Abraham’s seed, and were never in bondage to any man: how sayest thou, Ye shall be made free?
34	Відповів їм Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха́.	Jesus answered them, Verily, verily, I say unto you, Whosoever committeth sin is the servant of sin.
35	І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.	And the servant abideth not in the house for ever: but the Son abideth ever.
36	Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.	If the Son therefore shall make you free, ye shall be free indeed.
37	Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподі́яти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.	I know that ye are Abraham’s seed; but ye seek to kill me, because my word hath no place in you.
38	Я те говорю́, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в ба́тька свого́“.	I speak that which I have seen with my Father: and ye do that which ye have seen with your father.
39	Сказали вони Йому в відповідь: „Наш отець — Авраам“. Відказав їм Ісус: „Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла́ Авраамові.	They answered and said unto him, Abraham is our father. Jesus saith unto them, If ye were Abraham’s children, ye would do the works of Abraham.
40	А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.	But now ye seek to kill me, a man that hath told you the truth, which I have heard of God: this did not Abraham.
41	Ви робите діла батька свого“. Вони ж відказали Йому: „Не родилися ми від пере́любу, — одного ми маєм Отця — то Бога“.	Ye do the deeds of your father. Then said they to him, We be not born of fornication; we have one Father, even God.
42	А Ісус їм сказав: „Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.	Jesus said unto them, If God were your Father, ye would love me: for I proceeded forth and came from God; neither came I of myself, but he sent me.
43	Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви сло́ва Мого.	Why do ye not understand my speech? even because ye cannot hear my word.
44	Ваш ба́тько — диявол, і пожадли́вості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогу́б споконві́ку, і в правді не всто́яв, бо правди нема в нім. Як гово́рить неправду, то говорить зо сво́го, — бо він неправдомо́вець і ба́тько неправді.	Ye are of your father the devil, and the lusts of your father ye will do. He was a murderer from the beginning, and abode not in the truth, because there is no truth in him. When he speaketh a lie, he speaketh of his own: for he is a liar, and the father of it.
45	А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу́.	And because I tell you the truth, ye believe me not.
46	Хто з вас може Мені докори́ти за гріх? Коли ж правду кажу́, чом Мені ви не вірите?	Which of you convinceth me of sin? And if I say the truth, why do ye not believe me?
47	Хто від Бога, той слухає Божі слова́; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога“.	He that is of God heareth God’s words: ye therefore hear them not, because ye are not of God.
48	Відізвались юдеї й сказали Йому́: „Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самаряни́н і де́мона маєш?“	Then answered the Jews, and said unto him, Say we not well that thou art a Samaritan, and hast a devil?
49	Ісус відповів: „Не маю Я де́мона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажа́єте.	Jesus answered, I have not a devil; but I honour my Father, and ye do dishonour me.
50	Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.	And I seek not mine own glory: there is one that seeketh and judgeth.
51	Поправді, поправді кажу́ вам: Хто слово Моє берегти́ме, не побачить той смерти повік!	Verily, verily, I say unto you, If a man keep my saying, he shall never see death.
52	І сказали до Нього юдеї: „Тепер ми дізнались, що де́мона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.	Then said the Jews unto him, Now we know that thou hast a devil. Abraham is dead, and the prophets; and thou sayest, If a man keep my saying, he shall never taste of death.
53	Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Само́го Себе?“	Art thou greater than our father Abraham, which is dead? and the prophets are dead: whom makest thou thyself?
54	Ісус відповів: „Як Я сла́влю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.	Jesus answered, If I honour myself, my honour is nothing: it is my Father that honoureth me; of whom ye say, that he is your God:
55	І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу́, що не знаю Його, — буду неправдомо́вець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.	Yet ye have not known him; but I know him: and if I should say, I know him not, I shall be a liar like unto you: but I know him, and keep his saying.
56	Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився“.	Your father Abraham rejoiced to see my day: and he saw it, and was glad.
57	А юдеї ж до Нього сказали: „Ти й п'ятидесяти́ ро́ків не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?“	Then said the Jews unto him, Thou art not yet fifty years old, and hast thou seen Abraham?
58	Ісус їм відказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є“.	Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Before Abraham was, I am.
59	І схопи́ли каміння вони, щоб кинути на Нього. Та схова́вся Ісус, і з храму пішов.	Then took they up stones to cast at him: but Jesus hid himself, and went out of the temple, going through the midst of them, and so passed by.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL