로그인

요한복음 4장 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 요한복음 (John) · 54절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.King James Version
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван, When therefore the Lord knew how the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його, (Though Jesus himself baptized not, but his disciples,)
3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю. He left Judea, and departed again into Galilee.
4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити. And he must needs go through Samaria.
5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові. Then cometh he to a city of Samaria, which is called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої. Now Jacob’s well was there. Jesus therefore, being wearied with his journey, sat thus on the well: and it was about the sixth hour.
7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“ There cometh a woman of Samaria to draw water: Jesus saith unto her, Give me to drink.
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви. (For his disciples were gone away unto the city to buy meat.)
9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами. Then saith the woman of Samaria unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, which am a woman of Samaria? for the Jews have no dealings with the Samaritans.
10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“. Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God, and who it is that saith to thee, Give me to drink; thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.
11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу ? The woman saith unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep: from whence then hast thou that living water?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“ Art thou greater than our father Jacob, which gave us the well, and drank thereof himself, and his children, and his cattle?
13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву. Jesus answered and said unto her, Whosoever drinketh of this water shall thirst again:
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“. But whosoever drinketh of the water that I shall give him shall never thirst; but the water that I shall give him shall be in him a well of water springing up into everlasting life.
15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“. The woman saith unto him, Sir, give me this water, that I thirst not, neither come hither to draw.
16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“. Jesus saith unto her, Go, call thy husband, and come hither.
17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю. The woman answered and said, I have no husband. Jesus said unto her, Thou hast well said, I have no husband:
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“. For thou hast had five husbands; and he whom thou now hast is not thy husband: in that saidst thou truly.
19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти. The woman saith unto him, Sir, I perceive that thou art a prophet.
20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“. Our fathers worshipped in this mountain; and ye say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви. Jesus saith unto her, Woman, believe me, the hour cometh, when ye shall neither in this mountain, nor yet at Jerusalem, worship the Father.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. Ye worship ye know not what: we know what we worship: for salvation is of the Jews.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців. But the hour cometh, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit and in truth: for the Father seeketh such to worship him.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“. God is a Spirit: and they that worship him must worship him in spirit and in truth.
25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“. The woman saith unto him, I know that Messias cometh, which is called Christ: when he is come, he will tell us all things.
26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“. Jesus saith unto her, I that speak unto thee am he.
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“ And upon this came his disciples, and marvelled that he talked with the woman: yet no man said, What seekest thou? or, Why talkest thou with her?
28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить: The woman then left her waterpot, and went her way into the city, and saith to the men,
29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“ Come, see a man, which told me all things that ever I did: is not this the Christ?
30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли. Then they went out of the city, and came unto him.
31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“ In the mean while his disciples prayed him, saying, Master, eat.
32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“. But he said unto them, I have meat to eat that ye know not of.
33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“ Therefore said the disciples one to another, Hath any man brought him ought to eat?
34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти. Jesus saith unto them, My meat is to do the will of him that sent me, and to finish his work.
35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони! Say not ye, There are yet four months, and then cometh harvest? behold, I say unto you, Lift up your eyes, and look on the fields; for they are white already to harvest.
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life eternal: that both he that soweth and he that reapeth may rejoice together.
37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“. And herein is that saying true, One soweth, and another reapeth.
38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“. I sent you to reap that whereon ye bestowed no labour: other men laboured, and ye are entered into their labours.
39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“ And many of the Samaritans of that city believed on him for the saying of the woman, which testified, He told me all that ever I did.
40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. So when the Samaritans were come unto him, they besought him that he would tarry with them: and he abode there two days.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. And many more believed because of his own word;
42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“ And said unto the woman, Now we believe, not because of thy saying: for we have heard him ourselves, and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. Now after two days he departed thence, and went into Galilee.
44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй. For Jesus himself testified, that a prophet hath no honour in his own country.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони. Then when he was come into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things that he did at Jerusalem at the feast: for they also went unto the feast.
46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі. So Jesus came again into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти. When he heard that Jesus was come out of Judea into Galilee, he went unto him, and besought him that he would come down, and heal his son: for he was at the point of death.
48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“ Then said Jesus unto him, Except ye see signs and wonders, ye will not believe.
49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“ The nobleman saith unto him, Sir, come down ere my child die.
50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов. Jesus saith unto him, Go thy way; thy son liveth. And the man believed the word that Jesus had spoken unto him, and he went his way.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“. And as he was now going down, his servants met him, and told him, saying, Thy son liveth.
52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“. Then enquired he of them the hour when he began to amend. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім. So the father knew that it was at the same hour, in the which Jesus said unto him, Thy son liveth: and himself believed, and his whole house.
54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї. This is again the second miracle that Jesus did, when he was come out of Judea into Galilee.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL