로그인

요한복음 12장 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 요한복음 (John) · 50절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.King James Version
1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. Then Jesus six days before the passover came to Bethany, where Lazarus was which had been dead, whom he raised from the dead.
2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. There they made him a supper; and Martha served: but Lazarus was one of them that sat at the table with him.
3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! Then took Mary a pound of ointment of spikenard, very costly, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair: and the house was filled with the odour of the ointment.
4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: Then saith one of his disciples, Judas Iscariot, Simon’s son, which should betray him,
5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“ Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?
6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. This he said, not that he cared for the poor; but because he was a thief, and had the bag, and bare what was put therein.
7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. Then said Jesus, Let her alone: against the day of my burying hath she kept this.
8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ For the poor always ye have with you; but me ye have not always.
9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. Much people of the Jews therefore knew that he was there: and they came not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, But the chief priests consulted that they might put Lazarus also to death;
11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували. Because that by reason of him many of the Jews went away, and believed on Jesus.
12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, On the next day much people that were come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,
13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“ Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried, Hosanna: Blessed is the King of Israel that cometh in the name of the Lord.
14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: And Jesus, when he had found a young ass, sat thereon; as it is written,
15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“ Fear not, daughter of Sion: behold, thy King cometh, sitting on an ass’s colt.
16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́. These things understood not his disciples at the first: but when Jesus was glorified, then remembered they that these things were written of him, and that they had done these things unto him.
17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих. The people therefore that was with him when he called Lazarus out of his grave, and raised him from the dead, bare record.
18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. For this cause the people also met him, for that they heard that he had done this miracle.
19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“ The Pharisees therefore said among themselves, Perceive ye how ye prevail nothing? behold, the world is gone after him.
20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени. And there were certain Greeks among them that came up to worship at the feast:
21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“. The same came therefore to Philip, which was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying, Sir, we would see Jesus.
22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. Philip cometh and telleth Andrew: and again Andrew and Philip tell Jesus.
23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь. And Jesus answered them, saying, The hour is come, that the Son of man should be glorified.
24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́. Verily, verily, I say unto you, Except a corn of wheat fall into the ground and die, it abideth alone: but if it die, it bringeth forth much fruit.
25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя. He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world shall keep it unto life eternal.
26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець. If any man serve me, let him follow me; and where I am, there shall also my servant be: if any man serve me, him will my Father honour.
27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́... Now is my soul troubled; and what shall I say? Father, save me from this hour: but for this cause came I unto this hour.
28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“ Father, glorify thy name. Then came there a voice from heaven, saying, I have both glorified it, and will glorify it again.
29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“! The people therefore, that stood by, and heard it, said that it thundered: others said, An angel spake to him.
30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас. Jesus answered and said, This voice came not because of me, but for your sakes.
31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер. Now is the judgment of this world: now shall the prince of this world be cast out.
32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“. And I, if I be lifted up from the earth, will draw all men unto me.
33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти. This he said, signifying what death he should die.
34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“ The people answered him, We have heard out of the law that Christ abideth for ever: and how sayest thou, The Son of man must be lifted up? who is this Son of man?
35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде. Then Jesus said unto them, Yet a little while is the light with you. Walk while ye have the light, lest darkness come upon you: for he that walketh in darkness knoweth not whither he goeth.
36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них. While ye have light, believe in the light, that ye may be the children of light. These things spake Jesus, and departed, and did hide himself from them.
37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, But though he had done so many miracles before them, yet they believed not on him:
38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“ That the saying of Esaias the prophet might be fulfilled, which he spake, Lord, who hath believed our report? and to whom hath the arm of the Lord been revealed?
39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік: Therefore they could not believe, because that Esaias said again,
40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“ He hath blinded their eyes, and hardened their heart; that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в. These things said Esaias, when he saw his glory, and spake of him.
42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги. Nevertheless among the chief rulers also many believed on him; but because of the Pharisees they did not confess him, lest they should be put out of the synagogue:
43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. For they loved the praise of men more than the praise of God.
44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. Jesus cried and said, He that believeth on me, believeth not on me, but on him that sent me.
45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. And he that seeth me seeth him that sent me.
46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався. I am come a light into the world, that whosoever believeth on me should not abide in darkness.
47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. And if any man hear my words, and believe not, I judge him not: for I came not to judge the world, but to save the world.
48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його! He that rejecteth me, and receiveth not my words, hath one that judgeth him: the word that I have spoken, the same shall judge him in the last day.
49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити. For I have not spoken of myself; but the Father which sent me, he gave me a commandment, what I should say, and what I should speak.
50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в. And I know that his commandment is life everlasting: whatsoever I speak therefore, even as the Father said unto me, so I speak.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL