로그인

마태복음 26장 Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. · 우크라이나어 · 마태복음 (Matthew) · 75절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка.King James Version
1 І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням: And it came to pass, when Jesus had finished all these sayings, he said unto his disciples,
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“. Ye know that after two days is the feast of the passover, and the Son of man is betrayed to be crucified.
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою, Then assembled together the chief priests, and the scribes, and the elders of the people, unto the palace of the high priest, who was called Caiaphas,
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити. And consulted that they might take Jesus by subtilty, and kill him.
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“. But they said, Not on the feast day, lest there be an uproar among the people.
6 Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного, Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. There came unto him a woman having an alabaster box of very precious ointment, and poured it on his head, as he sat at meat.
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство? But when his disciples saw it, they had indignation, saying, To what purpose is this waste?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“. For this ointment might have been sold for much, and given to the poor.
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. When Jesus understood it, he said unto them, Why trouble ye the woman? for she hath wrought a good work upon me.
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. For ye have the poor always with you; but me ye have not always.
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій. For in that she hath poured this ointment on my body, she did it for my burial.
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“ Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, there shall also this, that this woman hath done, be told for a memorial of her.
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників, Then one of the twelve, called Judas Iscariot, went unto the chief priests,
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків. And said unto them, What will ye give me, and I will deliver him unto you? And they covenanted with him for thirty pieces of silver.
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його. And from that time he sought opportunity to betray him.
17 А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі? Now the first day of the feast of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying unto him, Where wilt thou that we prepare for thee to eat the passover?
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“. And he said, Go into the city to such a man, and say unto him, The Master saith, My time is at hand; I will keep the passover at thy house with my disciples.
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти. And the disciples did as Jesus had appointed them; and they made ready the passover.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. Now when the even was come, he sat down with the twelve.
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. And as they did eat, he said, Verily I say unto you, that one of you shall betray me.
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“ And they were exceeding sorrowful, and began every one of them to say unto him, Lord, is it I?
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. And he answered and said, He that dippeth his hand with me in the dish, the same shall betray me.
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“ The Son of man goeth as it is written of him: but woe unto that man by whom the Son of man is betrayed! it had been good for that man if he had not been born.
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“. Then Judas, which betrayed him, answered and said, Master, is it I? He said unto him, Thou hast said.
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“. And as they were eating, Jesus took bread, and blessed it, and brake it, and gave it to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі, And he took the cup, and gave thanks, and gave it to them, saying, Drink ye all of it;
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів! For this is my blood of the new testament, which is shed for many for the remission of sins.
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“. But I say unto you, I will not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in my Father’s kingdom.
30 А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли. And when they had sung an hymn, they went out into the mount of Olives.
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“. Then saith Jesus unto them, All ye shall be offended because of me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep of the flock shall be scattered abroad.
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. But after I am risen again, I will go before you into Galilee.
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“. Peter answered and said unto him, Though all men shall be offended because of thee, yet will I never be offended.
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. Jesus said unto him, Verily I say unto thee, That this night, before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні. Peter said unto him, Though I should die with thee, yet will I not deny thee. Likewise also said all the disciples.
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“. Then cometh Jesus with them unto a place called Gethsemane, and saith unto the disciples, Sit ye here, while I go and pray yonder.
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити. And he took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and very heavy.
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“. Then saith he unto them, My soul is exceeding sorrowful, even unto death: tarry ye here, and watch with me.
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“. And he went a little further, and fell on his face, and prayed, saying, O my Father, if it be possible, let this cup pass from me: nevertheless not as I will, but as thou wilt.
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? And he cometh unto the disciples, and findeth them asleep, and saith unto Peter, What, could ye not watch with me one hour?
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“. Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“ He went away again the second time, and prayed, saying, O my Father, if this cup may not pass away from me, except I drink it, thy will be done.
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були. And he came and found them asleep again: for their eyes were heavy.
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши. And he left them, and went away again, and prayed the third time, saying the same words.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський. Then cometh he to his disciples, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: behold, the hour is at hand, and the Son of man is betrayed into the hands of sinners.
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“ Rise, let us be going: behold, he is at hand that doth betray me.
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями. And while he yet spake, lo, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and elders of the people.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“. Now he that betrayed him gave them a sign, saying, Whomsoever I shall kiss, that same is he: hold him fast.
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його. And forthwith he came to Jesus, and said, Hail, master; and kissed him.
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його. And Jesus said unto him, Friend, wherefore art thou come? Then came they, and laid hands on Jesus, and took him.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо. And, behold, one of them which were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and struck a servant of the high priest’s, and smote off his ear.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть. Then said Jesus unto him, Put up again thy sword into his place: for all they that take the sword shall perish with the sword.
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в? Thinkest thou that I cannot now pray to my Father, and he shall presently give me more than twelve legions of angels?
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“ But how then shall the scriptures be fulfilled, that thus it must be?
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви. In that same hour said Jesus to the multitudes, Are ye come out as against a thief with swords and staves for to take me? I sat daily with you teaching in the temple, and ye laid no hold on me.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали. But all this was done, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then all the disciples forsook him, and fled.
57 А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші. And they that had laid hold on Jesus led him away to Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were assembled.
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець. But Peter followed him afar off unto the high priest’s palace, and went in, and sat with the servants, to see the end.
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, Now the chief priests, and elders, and all the council, sought false witness against Jesus, to put him to death;
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє, But found none: yea, though many false witnesses came, yet found they none. At the last came two false witnesses,
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“. And said, This fellow said, I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“ And the high priest arose, and said unto him, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“ But Jesus held his peace. And the high priest answered and said unto him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou be the Christ, the Son of God.
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ Jesus saith unto him, Thou hast said: nevertheless I say unto you, Hereafter shall ye see the Son of man sitting on the right hand of power, and coming in the clouds of heaven.
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу! Then the high priest rent his clothes, saying, He hath spoken blasphemy; what further need have we of witnesses? behold, now ye have heard his blasphemy.
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“ What think ye? They answered and said, He is guilty of death.
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били, Then did they spit in his face, and buffeted him; and others smote him with the palms of their hands,
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“ Saying, Prophesy unto us, thou Christ, Who is he that smote thee?
69 А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“ Now Peter sat without in the palace: and a damsel came unto him, saying, Thou also wast with Jesus of Galilee.
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“. But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“ And when he was gone out into the porch, another maid saw him, and said unto them that were there, This fellow was also with Jesus of Nazareth.
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“ And again he denied with an oath, I do not know the man.
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“. And after a while came unto him they that stood by, and said to Peter, Surely thou also art one of them; for thy speech bewrayeth thee.
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї. Then began he to curse and to swear, saying, I know not the man. And immediately the cock crew.
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. And Peter remembered the word of Jesus, which said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice. And he went out, and wept bitterly.

Українська Біблія. Переклад Івана Огієнка. — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL