로그인

요한복음 4장 NT (P Kulish 1871)

NT (P Kulish 1871) · 우크라이나어 · 요한복음 (John) · 54절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절NT (P Kulish 1871)King James Version
1 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан, When therefore the Lord knew how the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John,
2 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;) (Though Jesus himself baptized not, but his disciples,)
3 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею. He left Judea, and departed again into Galilee.
4 Треба ж було Йому проходити через Самарию. And he must needs go through Samaria.
5 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму. Then cometh he to a city of Samaria, which is called Sychar, near to the parcel of ground that Jacob gave to his son Joseph.
6 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години. Now Jacob’s well was there. Jesus therefore, being wearied with his journey, sat thus on the well: and it was about the sixth hour.
7 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. There cometh a woman of Samaria to draw water: Jesus saith unto her, Give me to drink.
8 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті. (For his disciples were gone away unto the city to buy meat.)
9 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. Then saith the woman of Samaria unto him, How is it that thou, being a Jew, askest drink of me, which am a woman of Samaria? for the Jews have no dealings with the Samaritans.
10 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. Jesus answered and said unto her, If thou knewest the gift of God, and who it is that saith to thee, Give me to drink; thou wouldest have asked of him, and he would have given thee living water.
11 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? The woman saith unto him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep: from whence then hast thou that living water?
12 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. Art thou greater than our father Jacob, which gave us the well, and drank thereof himself, and his children, and his cattle?
13 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; Jesus answered and said unto her, Whosoever drinketh of this water shall thirst again:
14 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне. But whosoever drinketh of the water that I shall give him shall never thirst; but the water that I shall give him shall be in him a well of water springing up into everlasting life.
15 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. The woman saith unto him, Sir, give me this water, that I thirst not, neither come hither to draw.
16 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди. Jesus saith unto her, Go, call thy husband, and come hither.
17 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; The woman answered and said, I have no husband. Jesus said unto her, Thou hast well said, I have no husband:
18 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. For thou hast had five husbands; and he whom thou now hast is not thy husband: in that saidst thou truly.
19 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти. The woman saith unto him, Sir, I perceive that thou art a prophet.
20 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. Our fathers worshipped in this mountain; and ye say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
21 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. Jesus saith unto her, Woman, believe me, the hour cometh, when ye shall neither in this mountain, nor yet at Jerusalem, worship the Father.
22 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів. Ye worship ye know not what: we know what we worship: for salvation is of the Jews.
23 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. But the hour cometh, and now is, when the true worshippers shall worship the Father in spirit and in truth: for the Father seeketh such to worship him.
24 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. God is a Spirit: and they that worship him must worship him in spirit and in truth.
25 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. The woman saith unto him, I know that Messias cometh, which is called Christ: when he is come, he will tell us all things.
26 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. Jesus saith unto her, I that speak unto thee am he.
27 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? And upon this came his disciples, and marvelled that he talked with the woman: yet no man said, What seekest thou? or, Why talkest thou with her?
28 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: The woman then left her waterpot, and went her way into the city, and saith to the men,
29 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? Come, see a man, which told me all things that ever I did: is not this the Christ?
30 Вийшли ж з города, й прийшли до Него. Then they went out of the city, and came unto him.
31 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. In the mean while his disciples prayed him, saying, Master, eat.
32 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. But he said unto them, I have meat to eat that ye know not of.
33 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти? Therefore said the disciples one to another, Hath any man brought him ought to eat?
34 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло. Jesus saith unto them, My meat is to do the will of him that sent me, and to finish his work.
35 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. Say not ye, There are yet four months, and then cometh harvest? behold, I say unto you, Lift up your eyes, and look on the fields; for they are white already to harvest.
36 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. And he that reapeth receiveth wages, and gathereth fruit unto life eternal: that both he that soweth and he that reapeth may rejoice together.
37 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне. And herein is that saying true, One soweth, and another reapeth.
38 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. I sent you to reap that whereon ye bestowed no labour: other men laboured, and ye are entered into their labours.
39 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила. And many of the Samaritans of that city believed on him for the saying of the woman, which testified, He told me all that ever I did.
40 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. So when the Samaritans were come unto him, they besought him that he would tarry with them: and he abode there two days.
41 І багато більше увірувало за слово Його. And many more believed because of his own word;
42 А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос. And said unto the woman, Now we believe, not because of thy saying: for we have heard him ourselves, and know that this is indeed the Christ, the Saviour of the world.
43 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею. Now after two days he departed thence, and went into Galilee.
44 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має. For Jesus himself testified, that a prophet hath no honour in his own country.
45 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята. Then when he was come into Galilee, the Galileans received him, having seen all the things that he did at Jerusalem at the feast: for they also went unto the feast.
46 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі. So Jesus came again into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick at Capernaum.
47 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти. When he heard that Jesus was come out of Judea into Galilee, he went unto him, and besought him that he would come down, and heal his son: for he was at the point of death.
48 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте. Then said Jesus unto him, Except ye see signs and wonders, ye will not believe.
49 Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя. The nobleman saith unto him, Sir, come down ere my child die.
50 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов. Jesus saith unto him, Go thy way; thy son liveth. And the man believed the word that Jesus had spoken unto him, and he went his way.
51 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий. And as he was now going down, his servants met him, and told him, saying, Thy son liveth.
52 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка. Then enquired he of them the hour when he began to amend. And they said unto him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
53 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його. So the father knew that it was at the same hour, in the which Jesus said unto him, Thy son liveth: and himself believed, and his whole house.
54 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею. This is again the second miracle that Jesus did, when he was come out of Judea into Galilee.

NT (P Kulish 1871) — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL