로그인

요한복음 12장 NT (P Kulish 1871)

NT (P Kulish 1871) · 우크라이나어 · 요한복음 (John) · 50절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절NT (P Kulish 1871)King James Version
1 Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. Then Jesus six days before the passover came to Bethany, where Lazarus was which had been dead, whom he raised from the dead.
2 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. There they made him a supper; and Martha served: but Lazarus was one of them that sat at the table with him.
3 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. Then took Mary a pound of ointment of spikenard, very costly, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair: and the house was filled with the odour of the ointment.
4 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. Then saith one of his disciples, Judas Iscariot, Simon’s son, which should betray him,
5 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? Why was not this ointment sold for three hundred pence, and given to the poor?
6 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. This he said, not that he cared for the poor; but because he was a thief, and had the bag, and bare what was put therein.
7 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. Then said Jesus, Let her alone: against the day of my burying hath she kept this.
8 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. For the poor always ye have with you; but me ye have not always.
9 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. Much people of the Jews therefore knew that he was there: and they came not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
10 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; But the chief priests consulted that they might put Lazarus also to death;
11 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. Because that by reason of him many of the Jews went away, and believed on Jesus.
12 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, On the next day much people that were come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,
13 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! Took branches of palm trees, and went forth to meet him, and cried, Hosanna: Blessed is the King of Israel that cometh in the name of the Lord.
14 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: And Jesus, when he had found a young ass, sat thereon; as it is written,
15 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. Fear not, daughter of Sion: behold, thy King cometh, sitting on an ass’s colt.
16 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. These things understood not his disciples at the first: but when Jesus was glorified, then remembered they that these things were written of him, and that they had done these things unto him.
17 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. The people therefore that was with him when he called Lazarus out of his grave, and raised him from the dead, bare record.
18 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. For this cause the people also met him, for that they heard that he had done this miracle.
19 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! The Pharisees therefore said among themselves, Perceive ye how ye prevail nothing? behold, the world is gone after him.
20 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. And there were certain Greeks among them that came up to worship at the feast:
21 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти. The same came therefore to Philip, which was of Bethsaida of Galilee, and desired him, saying, Sir, we would see Jesus.
22 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. Philip cometh and telleth Andrew: and again Andrew and Philip tell Jesus.
23 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. And Jesus answered them, saying, The hour is come, that the Son of man should be glorified.
24 Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. Verily, verily, I say unto you, Except a corn of wheat fall into the ground and die, it abideth alone: but if it die, it bringeth forth much fruit.
25 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world shall keep it unto life eternal.
26 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. If any man serve me, let him follow me; and where I am, there shall also my servant be: if any man serve me, him will my Father honour.
27 Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. Now is my soul troubled; and what shall I say? Father, save me from this hour: but for this cause came I unto this hour.
28 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю. Father, glorify thy name. Then came there a voice from heaven, saying, I have both glorified it, and will glorify it again.
29 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. The people therefore, that stood by, and heard it, said that it thundered: others said, An angel spake to him.
30 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. Jesus answered and said, This voice came not because of me, but for your sakes.
31 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. Now is the judgment of this world: now shall the prince of this world be cast out.
32 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. And I, if I be lifted up from the earth, will draw all men unto me.
33 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. This he said, signifying what death he should die.
34 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ? The people answered him, We have heard out of the law that Christ abideth for ever: and how sayest thou, The Son of man must be lifted up? who is this Son of man?
35 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. Then Jesus said unto them, Yet a little while is the light with you. Walk while ye have the light, lest darkness come upon you: for he that walketh in darkness knoweth not whither he goeth.
36 Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. While ye have light, believe in the light, that ye may be the children of light. These things spake Jesus, and departed, and did hide himself from them.
37 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, But though he had done so many miracles before them, yet they believed not on him:
38 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? That the saying of Esaias the prophet might be fulfilled, which he spake, Lord, who hath believed our report? and to whom hath the arm of the Lord been revealed?
39 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: Therefore they could not believe, because that Esaias said again,
40 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. He hath blinded their eyes, and hardened their heart; that they should not see with their eyes, nor understand with their heart, and be converted, and I should heal them.
41 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. These things said Esaias, when he saw his glory, and spake of him.
42 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. Nevertheless among the chief rulers also many believed on him; but because of the Pharisees they did not confess him, lest they should be put out of the synagogue:
43 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. For they loved the praise of men more than the praise of God.
44 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене. Jesus cried and said, He that believeth on me, believeth not on me, but on him that sent me.
45 І хто видить мене, видить Пославшого мене. And he that seeth me seeth him that sent me.
46 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував. I am come a light into the world, that whosoever believeth on me should not abide in darkness.
47 І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. And if any man hear my words, and believe not, I judge him not: for I came not to judge the world, but to save the world.
48 Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. He that rejecteth me, and receiveth not my words, hath one that judgeth him: the word that I have spoken, the same shall judge him in the last day.
49 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. For I have not spoken of myself; but the Father which sent me, he gave me a commandment, what I should say, and what I should speak.
50 І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю. And I know that his commandment is life everlasting: whatsoever I speak therefore, even as the Father said unto me, so I speak.

NT (P Kulish 1871) — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL