로그인

마가복음 4장 NT (P Kulish 1871)

NT (P Kulish 1871) · 우크라이나어 · 마가복음 (Mark) · 41절 · 대역: King James Version

🖍 이 판을 읽기 도구로 읽기 📖 무료성경
절NT (P Kulish 1871)King James Version
1 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. And he began again to teach by the sea side: and there was gathered unto him a great multitude, so that he entered into a ship, and sat in the sea; and the whole multitude was by the sea on the land.
2 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: And he taught them many things by parables, and said unto them in his doctrine,
3 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: Hearken; Behold, there went out a sower to sow:
4 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. And it came to pass, as he sowed, some fell by the way side, and the fowls of the air came and devoured it up.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. And some fell on stony ground, where it had not much earth; and immediately it sprang up, because it had no depth of earth:
6 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. But when the sun was up, it was scorched; and because it had no root, it withered away.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. And some fell among thorns, and the thorns grew up, and choked it, and it yielded no fruit.
8 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. And other fell on good ground, and did yield fruit that sprang up and increased; and brought forth, some thirty, and some sixty, and some an hundred.
9 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. And he said unto them, He that hath ears to hear, let him hear.
10 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. And when he was alone, they that were about him with the twelve asked of him the parable.
11 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, And he said unto them, Unto you it is given to know the mystery of the kingdom of God: but unto them that are without, all these things are done in parables:
12 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. That seeing they may see, and not perceive; and hearing they may hear, and not understand; lest at any time they should be converted, and their sins should be forgiven them.
13 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? And he said unto them, Know ye not this parable? and how then will ye know all parables?
14 Сїяч слово сіє. The sower soweth the word.
15 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. And these are they by the way side, where the word is sown; but when they have heard, Satan cometh immediately, and taketh away the word that was sown in their hearts.
16 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, And these are they likewise which are sown on stony ground; who, when they have heard the word, immediately receive it with gladness;
17 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся. And have no root in themselves, and so endure but for a time: afterward, when affliction or persecution ariseth for the word’s sake, immediately they are offended.
18 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, And these are they which are sown among thorns; such as hear the word,
19 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. And the cares of this world, and the deceitfulness of riches, and the lusts of other things entering in, choke the word, and it becometh unfruitful.
20 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. And these are they which are sown on good ground; such as hear the word, and receive it, and bring forth fruit, some thirtyfold, some sixty, and some an hundred.
21 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? And he said unto them, Is a candle brought to be put under a bushel, or under a bed? and not to be set on a candlestick?
22 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. For there is nothing hid, which shall not be manifested; neither was any thing kept secret, but that it should come abroad.
23 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. If any man have ears to hear, let him hear.
24 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. And he said unto them, Take heed what ye hear: with what measure ye mete, it shall be measured to you: and unto you that hear shall more be given.
25 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. For he that hath, to him shall be given: and he that hath not, from him shall be taken even that which he hath.
26 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, And he said, So is the kingdom of God, as if a man should cast seed into the ground;
27 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. And should sleep, and rise night and day, and the seed should spring and grow up, he knoweth not how.
28 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. For the earth bringeth forth fruit of herself; first the blade, then the ear, after that the full corn in the ear.
29 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. But when the fruit is brought forth, immediately he putteth in the sickle, because the harvest is come.
30 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? And he said, Whereunto shall we liken the kingdom of God? or with what comparison shall we compare it?
31 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; It is like a grain of mustard seed, which, when it is sown in the earth, is less than all the seeds that be in the earth:
32 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. But when it is sown, it groweth up, and becometh greater than all herbs, and shooteth out great branches; so that the fowls of the air may lodge under the shadow of it.
33 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. And with many such parables spake he the word unto them, as they were able to hear it.
34 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. But without a parable spake he not unto them: and when they were alone, he expounded all things to his disciples.
35 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. And the same day, when the even was come, he saith unto them, Let us pass over unto the other side.
36 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. And when they had sent away the multitude, they took him even as he was in the ship. And there were also with him other little ships.
37 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. And there arose a great storm of wind, and the waves beat into the ship, so that it was now full.
38 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? And he was in the hinder part of the ship, asleep on a pillow: and they awake him, and say unto him, Master, carest thou not that we perish?
39 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. And he arose, and rebuked the wind, and said unto the sea, Peace, be still. And the wind ceased, and there was a great calm.
40 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? And he said unto them, Why are ye so fearful? how is it that ye have no faith?
41 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? And they feared exceedingly, and said one to another, What manner of man is this, that even the wind and the sea obey him?

NT (P Kulish 1871) — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗
King James Version — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: GPL