로그인

누가복음 22장 NT (P Kulish 1871)

NT (P Kulish 1871) · 우크라이나어 · 누가복음 (Luke) · 71절

  1. 1 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
  2. 2 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
  3. 3 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
  4. 4 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
  5. 5 І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати.
  6. 6 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
  7. 7 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
  8. 8 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти.
  9. 9 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
  10. 10 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
  11. 11 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти?
  12. 12 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
  13. 13 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
  14. 14 І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним.
  15. 15 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
  16. 16 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
  17. 17 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі:
  18. 18 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
  19. 19 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
  20. 20 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
  21. 21 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
  22. 22 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
  23. 23 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити.
  24. 24 Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
  25. 25 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся.
  26. 26 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.
  27. 27 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
  28. 28 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
  29. 29 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
  30. 30 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
  31. 31 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю;
  32. 32 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
  33. 33 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
  34. 34 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
  35. 35 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
  36. 36 Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
  37. 37 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
  38. 38 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі.
  39. 39 І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
  40. 40 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
  41. 41 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся,
  42. 42 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
  43. 43 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
  44. 44 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
  45. 45 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
  46. 46 і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
  47. 47 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його.
  48. 48 Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
  49. 49 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
  50. 50 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
  51. 51 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
  52. 52 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
  53. 53 Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
  54. 54 Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки.
  55. 55 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
  56. 56 Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
  57. 57 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
  58. 58 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
  59. 59 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він.
  60. 60 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
  61. 61 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
  62. 62 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
  63. 63 А чоловіки, що держали Ісуса насьміхались із Него, бючи.
  64. 64 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
  65. 65 І иншого багато, хуливши, казали на Него.
  66. 66 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи:
  67. 67 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри;
  68. 68 коли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите.
  69. 69 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої.
  70. 70 І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
  71. 71 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? Самі бо чули з уст Його.

NT (P Kulish 1871) — getbible.net(CrossWire SWORD 모듈)에서 가져옴 · 라이선스: 공개 도메인 (Public Domain) · 출처 ↗